Marx Brothers: грай як гангстер

Музика у сучасному кіно часом безнадійно нудна, оскільки її якість зводиться лише до обробки звука за допомогою найсучасніших пристроїв. Жодної фантазії…

Майже сто років тому не було Ганса Ціммера, не було MIDI-контролерів та спеціального програмного забезпечення. У музикантів була лише уява та майстерність і велика любов до своєї справи. Саме тому нас так приваблюють фільми 1920-1940-х років, де повно щирої безпосередності та віри в кращий світ.

Всім відомі комедії Бастера Кітона та Чарлі Чапліна. Вони давно стали класикою кінематографа, а деякі фільми зберігають свою актуальність і нині. Менш популярними, але не менш вигадливими і неординарними були брати Маркс (Marx Brothers) – 5 коміків (і справді брати), які зносили дах глядачам своїми феєричними абсурдистськими витівками.

Однією з їхніх візитівок були музичні номери, де по-гангстерськи зневажались всі загальновизнані правила виконання класичних творів та й методів гри загалом. Спеціалізувались на них, в основному, двоє братів: Леонард і Артур.

Леонард «Чіко» Маркс (Chico Marx) як кожний порядний американський піаніст відточував свою майстерність у місцевих борделях та інших знакових закладах. Його образ-маска – це імпульсивний нездара, який вічно не до ладу припасовує іноземні слова. Він розважає гостей своєю грою на фортепіано, невимушеною, часом зарозумілою.

P.S. Спробуйте повторити ці трюки. Це не так і легко)

Ще один учасник сімейного квінтету Артур «Харпо» Маркс (Harpo Marx) був ледве не музичним генієм і грав на 6-ти інструментах. Він переважно грав німого херувима, який для спілкування з людьми використовував арфу, за що й отримав таке прізвисько.

В його виконанні – чи не перший зафільмований випадок інтерпретації фортепіанної Рапсодіі №2 Ференца Ліста на арфі. Незважаючи на комічний жанр, класичний твір виконаний майже чемно, з іронічним свінгуванням у середньому розділі.

В цьому фрагменті “херувим” Леонарда перетворюється на сатира, який з особливою насолодою знущається над Прелюдією до-дієз мінор Сергія Рахманінова. Невідомо, як оцінив таку інтерпретацію сам композитор – він проживав тоді в Америці. Проте, це явно освіжило твір, який на 1937 рік всім достатньо вже набрид.

І неперевершений дует двох братів. Інтуїтивне розуміння один одного, віртуозна гра і акторська невимушеність.

Ці легендарні номери вже давно стали зразковими у своєму жанрі. І повторити їх настільки ж складно, як і Танець з булочками Чапліна. Якщо Вам вдалося повторити витівки Чіко і Харпо – надсилайте свої відео у коментарях!