«Усі ми вчилися потроху. Вчилися чогось і як-небудь ... »

Сказати щиро – не всі люди дивляться «Євробачення» і, тим паче, не всі від цього дуже фанатіють. Причини можуть бути різними, але зараз не про це. Адже цього року всі українці таки переживають, бо конкурс вдруге за понад півстолітню історію відбувається у нас, в Києві. А ще – ми по-особливому сповнені надій та сподівань після минулорічного ефектного виграшу Джамали.

Рок-музика, мабуть, стала символом другої половини ХХ століття. Якщо в першій безапеляційно панував джаз, то друга повною мірою належить року в усьому розмаїтті його стилів та напрямків. Повноцінна культура, що завоювала серця мільйонів, стала невід’ємною частиною життя усіх країн та континентів.

Для початку прояснимо ситуацію. Якщо Музикант думає, що просити в когось гроші соромно, незручно чи якось не творчо, то він глибоко помиляється. Музика якісна, професійна і глибока вже тисячоліттями існує за такий “чийсь” рахунок. Наприклад, у середньовіччі роботу музикантів оплачували церква, міський бюджет + публіка. Барокова опера розвивалася за рахунок космічних вкладень з придворно-аристократичного середовища.

Ви слухаєте музику вдень та вночі, завжди і різну? Навушники – без них нікуди, вони потрібні всім у ХХІ столітті. Але які краще вибрати для максимальної якості звучання та комфорту? У кожної моделі є свої особливості, є свої плюси і свої мінуси. Які? – Ми коротко і лаконічно хочемо про це розповісти.

Хто знає, чому люди так (страшенно!) люблять фото? Люблять фотографувати і фотографуватися? Чому хворіють на селфі-хворобу? Чому з усього (надзвичайно цікавого), що є у Вас на сторінці, 80% відвідувачів переглядають лише фото? «Чому?» – цього ми точно не знаємо. Але знаємо, що приблизно стільки ж відсотків інформації (80%) люди сприймають очима.

Перший трек, перший альбом – старання, переживання, робота, морока, репетиції, транспозиції… Але повірте, якщо його не продати, то все це – просто збитки (моральні й матеріальні). Тому продумайте всі етапи, включно з продажами.

Ми продовжуємо серію про музику в кіно. Цього разу – про фортепіано та піаністів. В усіх наступних фільмах є щось спільне – вони дуже печальні, занадто сумні, занадто меланхолічні, тужливі й навіть тяжкі. Але в усіх – спільна м’яка, красива і романтична музика. Їх супроводжує прекрасна музика, яка поєднується з внутрішнім драматизмом, конфліктністю, трагічністю і навіть психологічною “нездоровістю”.

Люди не можуть жити без інформації. Нам треба знати новини і новинки, треба знати все про всіх – завжди. І треба, і хочемо. Музиканти теж хочуть. Якщо колись було все просто – передплачували газету/журнал, то тепер ще простіше – підписуються на новини в соціальних мережах. Бо в Інтернеті можна підчитувати щось цікавеньке абсолютно безкоштовно, будь-де і будь-коли. Легко стежити за тим, що і де відбувається, хто і як заспівав, куди поїхали, що записали, що сказали і як розказали. До того ж, можна ще й коментувати, постити, висловлювати захоплення і висловлювати претензії (хоч особисто автору, а хоч і всій редакції). В режимі «онлайн» процес комунікації між пресою і аудиторією значно активізувався, тепер – це не проблема.

Музикант Музикантові – Друг. Точно? Може, конкурент? Чи, можливо, обидва варіанти водночас?